Розгадана таємниця еволюції кольорового зору у людини – науковці

Японські  вчені простежили генетичну еволюцію кольорового зору, а також з'ясували його походження.

У ході дослідження було з'ясовано, що спочатку людина навчилася виділяти синій колір, після – зелений, потім червоний. Завдяки цьому людина і розрізняє всі інші відтінки.

В чому ж секрет кольорового зору?

Кольоровий зір обумовлений спільною роботою декількох світлоприймачів, тобто фоторецепторів сітківки різних типів, що відрізняються спектральною чутливістю. Фоторецептори перетворюють енергію випромінювання у фізіологічне збудження, яке сприймається нервовою системою як різні кольори.

Фоторецептори ока представлені колбочками (7-8 млн.), які забезпечують кольоровий зір, і паличками (110-130 млн.), які  здатні сприймати світлові промені в умовах присмеркового освітлення, але не спроможні реагувати на кольори.

Основна маса колбочок знаходиться в центральній частині сітківки, утворюючи так звану жовту пляму. Жовта пляма (MACULA) є місцем найкращого бачення при денному освітленні і забезпечує центральний зір, а також сприйняття світлових хвиль різної довжини, що є основою виділення (розпізнавання) кольорів. Решта сітківки в основному представлена паличками і здатна сприймати тільки чорно-білі відтінки.

Основи сучасних уявлень про кольоровий зір людини розроблені в 19 ст. англійським фізиком Т. Юнгом і німецьким вченим Р. Гельмгольцом у вигляді т.з. трикомпонентної, або трьохроматичної теорії кольоросприйняття. Згідно цієї теорії, в сітківці ока людини є три типи фоторецепторів (колбочкових кліток), чутливих різною мірою до червоного, зеленого і синього світла. В звичайних умовах промені діють не на одну групу колбочок, а одночасно на 2 або З групи, при цьому хвилі різної довжини збуджують їх різною мірою, що обумовлює сприйняття кольорових відтінків. Первинне розрізнення кольорів відбувається у сітківці, але остаточно відчуття сприйнятого кольору формується у вищих зорових центрах і, в певній мірі, є результатом попереднього навчання.

Інколи у людини частково або повністю порушується сприйняття кольору, що обумовлює кольорову сліпоту. При повній колірній сліпоті людина бачить всі предмети забарвленими у сірий колір. Часткове порушення колірного зору дістало назву дальтонізму за ім'ям англійського хіміка Джона Дальтона, який мав таке функціональне відхилення у стані свого зору і перший його описав. Дальтоніки, як правило, не розрізняють червоні та зелені кольори. Дальтонізм є спадковою хворобою і частіше порушення кольорового зору спостерігається у чоловіків (6-8 %), тоді як серед жінок це буває всього у 0,4-0,5 % випадків.

Кольоровий зір властивий  також  і  багатьом видам тварин – в хребетних (мавпи, багато видів риб, земноводних), а з комах – у бджіл і джмелів. У ховрахів і багатьох видів комах кольоровий зір дихроматичний, тобто заснований на роботі двох типів світлоприймачів, у птахів та черепах, можливо – чотирьох видів світлоприймачів.

Око – унікальний, ювелірно створений орган нашого організму, який здатний  вбирати  в себе всі фарби нашого життя і передавати їх в душу та розум.